Методична робота

Публікації з досвіду роботи

" Українська національна символіка" ( тематична лінійка, 2012р.)

Виступи на педагогічних радах і семінарах, методичних об'єднаннях .

ВИСТУП НА ПЕДРАДІ (січень 2022р..)

Формування здоров'язбережувальної компетентності учнів молодшого шкільного віку.

Найважливішим завданням сучасної шкільної освіти - є виховання здорового покоління, свідомого ставлення особистості до свого здоров'я та здоров'я оточуючих.

Протягом навчання у школі прогресують відхилення у стані здоров'я, зростає кількість хронічних захворювань, погіршується психічний розвиток дітей. Усе це вимагає від вихователів пошуку нових педагогічних підходів, використання спеціальних методик, які б сприяли збереженню здоров'я дітей, формували в них навички здорового способу життя. У сучасній освіті формування здоров'я учнів здійснюється на основі різних підходів. Одним із головних підходів є компетентнісний, згідно з яким, результатом освіти має бути набуття учнем здоров'язберігаючої компетентності, тобто властивостей, спрямованих на збереження здоров'я свого та оточуючих.

Коли дитина тільки переступила поріг школи, їй важко звикати до уроку, режиму роботи. Тут потрібна вміла, чуйна і тактовна підтримка вихователя .

Особливо важлива роль в організації збереження й зміцнення здоров'я дітей належить вихователю початкової школи, що зумовлено віковими особливостями молодших школярів. Дитина цього віку інтенсивно розвивається, організм, який формується занадто чутливий до будь - яких несприятливих зовнішніх факторів. Вихователь початкових класів, може систематично і найбільш ефективно впливати на здоровий розвиток своїх вихованців.

Перед вихователем виникають такі завдання:

1. Сформувати в учнів усвідомлення того, що людина - частка живої природи та суспільства; її здоров'я залежить від здоров'я природи й соціального оточення, що здоров'я - це основа щастя людини.
2. Навчити дітей встановлювати гармонійні стосунки з природою, берегти її як умову власного життя і здоров'я.
3. Сформувати у дітей потребу морального, психічного та фізичного самовдосконалення, виховувати у них дбайливе та обережне ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих.
4. Прищепити навички особистої гігієни та санітарії як складових частин загальної культури особистості.
5. Сформувати у вихованців потребу в заняттях фізичною культурою, спортом, фізичною працею, активним відпочинком, загартуванням як засобами формування соматичного здоров'я.
6. Підготувати учнів до збалансованого харчування.
7. Навчити веденню здорового способу життя.

Вихователь несе відповідальність:

за збереження життя і здоров'я дітей під час навчально-виховного процесу;
проводить інструктажі з учнями з безпеки життєдіяльності під час проведення навчальних занять, позакласних, позашкільних заходів;
здійснює контроль за виконанням учнями правил безпеки;
проводить профілактичну роботу щодо запобігання травматизму серед учнів у школі;
проводить профілактичну роботу серед учнів щодо вимог особистої безпеки у побуті (дії у надзвичайних ситуаціях, участь у масових заходах, перебування в громадських місцях, мережах торгівлі).

Формування здоров'язбережувальної компетентності школяра включає наступні компоненти:

1. Дотримання режиму дня.
2. Раціональне харчування.
3. Оптимальна рухова активність.
4. Дотримання санітарно-гігієнічних норм.
5. Забезпечення знаннями про сутність здоров'я людини, про фактори, що його зміцнюють або послаблюють.
6. Профілактика захворювань, загартовування.
7. Попередження шкідливих звичок (або відмова від них) і формування корисних довільних і мимовільних звичок здорового способу життя.
8. Підвищення психоемоційної стійкості.

Щоб навчити дітей орієнтуватись у довкіллі, проводжу заходи на такі теми:

наодинці вдома (розваги вдома, небезпечні речовини);
безпека в побуті (газ, вода, електричний струм, вогонь, господарчі приладдя);
дорога до школи (пішохідний рух, перехід вулиці на регульованому перехресті, перехід нерегульованого перехрестя);
на відпочинку (зустріч з гадюкою, зустріч із собакою, смачна небезпека, гроза, куди ховатись від дощу, пожежа в лісі);
відпочинок на воді;
відпочинок на льоду;
особиста безпека;
шкідливі звички.

У своїй роботі намагаюсь сприяти розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів та формувати уміння і навички для збереження здоров'я і життя дітей. А саме: свідомого ставлення до свого здоров'я, оволодіння основами здорового способу життя, навичками безпечної поведінки для здоров'я людини. Сприяю формуванню в учнів уявлень про загальнолюдські цінності (милосердя, співчуття, взаємодопомоги); уміння володіти навичками морально - етичної поведінки, безпеки життєдіяльності вдома, у школі, в громадських місцях. Приділяю велику увагу формуванню навичок особистої гігієни, проводжу профілактичні бесіди по запобіганню захворюваності та травматизму дітей: «Як попередити захворювання грипу», «Хвороби брудних рук» , «Як вирости здоровим», «І очі скажуть вам спасибі», «Твоя постава», «Мийся частіше», «Таємнича сила вогню».

Завдання цих заходів сприяють розвитку компетентності дбайливого ставлення до свого здоров'я, здоров'я людей, що оточують, умінню спілкуватися з рідними, друзями, однокласниками, дбати про їх здоров'я.

У виховній роботі впроваджую інтерактивні, нестандартні форми роботи. А саме: парну і групову роботи, театралізації, дидактичні та сюжетно - рольові ігри: «Викликаємо служби 101, 102, 103, 104», «Будь щедрим з другом», «Як провідати хворого», «Займи своє місце», «Батьки і діти».

Одним з основних режимних моментів для дитини є виконання домашнього завдання на самопідготовці.

Ефективність самопідготовки значною мірою залежить від дотримання гігієнічних вимог організації самостійної навчальної роботи учнів, а саме від:

рівномірної і достатньої освітленості всього приміщення;
переміщення учнів протягом місяця із віддалених та менш освітлених частин класу в більш освітлені та близькі до дошки частини;
підтримання належного температурного режиму;
регулярного провітрювання класної кімнати;
підтримання чистоти і порядку в класі;
дотримання учнями особистої гігієни;
слідкування за правильністю постави дітей під час виконання ними домашніх завдань;
проведення фізкультхвилинок;
особливого ставлення до ослаблених хворобами дітей;
надання дітям під час самопідготовки перерв для відпочинку.

Разом із медпрацівниками проводжу роботу з пропаганди гігієнічних і медичних знань учнів, запрошую лікарів для виступів перед дітьми та їх батьками за темами: «Як стати Нехворійком ?», «Як уникнути застудних захворювань?», «Профілактика інфекційних захворювань», «Дбаємо про своє здоров'я», « Бережи здоров'я змалку», «Як захистити своє серце?», «Переможемо хвороби», «Профілактика серцево-судинних, застудних і кишкових захворювань», «Руки - основний носій збудників хвороб», «Поради бобра Супер -Зуба».

Незважаючи на те, що учні навчаються в початковій школі чотири роки, проводжу з ними бесіди про шкідливі звички.

З метою запобігання шкідливих звичок серед учнів проводжу наступні заходи: зустрічі зі шкільним лікарем «Шкідливість і небезпечність куріння», «Шкідливі звички і захворювання серцево-судинної системи», тематичну лінійку «Здоров'я перш за все. Шкідливі та корисні звички».

Суспільство вкрай стурбоване станом травмування і загибелі дітей. Нещастя стається саме тоді,коли діти залишаються напризволяще, де небезпека чатує на кожному кроці:вдома - коли працюють електроприлади,є вільний доступ до сірників,вибухонебезпечних предметів,хімічних речовин,на вулиці- за умов стрімкого потоку машин, під час відпочинку у лісі, біля водойми.

У класному журналі, календарних і щоденних планах виховної роботи сплановані бесіди з попередження усіх видів дитячого травматизму.

Комплекс бесід із попередження дитячого травматизму має на меті забезпечити школярам знання , уміння, переконання, необхідні кожній людині для збереження життя і здоров'я, надання першої допомоги потерпілим.

Правила безпечної поведінки з усіх видів дитячого травматизу доцільно вивчати в грі. Саме в грі діти вчаться, пізнають, розвиваються, розвивають мислення та інтелект. У грі часто навіть складне стає доступним. Вона приносить багато радісних та корисних хвилин для молодших школярів, а головне, що у легкій та невимушеній, цікавій формі діти вчаться безпечної поведінки на дорогах.

Особливо цікавою формою роботи при вивченні правил дорожнього руху є рухливі ігри. Це - ігри «Пішоходи й пасажири», «Естафета», «Регулювальник», «Веселі світлофори», «Господар перехрестя», «Знай своє місце» та інші.

Для формування здоров'язбережувальних компетентностей впроваджую обговорення дорожніх ситуацій. Діти аналізують їх, роблять правильні висновки, запам'ятовують їх. Наприклад:

Ситуація 1.

Діти переходять через вулицю, дивляться одне на одного і розмовляють між собою. (Так робити небезпечно. На дорозі слід бути уважним і не відволікатися на розмови).

.Для впровадження учнями у життя сформованих умінь і навичок з правил дорожнього руху проводжу цільові екскурсії до найближчого перехрестя, прогулянки вздовж вулиці. Під час таких екскурсій ознайомлюю дітей з правилами поведінки на вулиці, ймовірні небезпеки, будовою вулиці, з основними дорожніми знаками, дорожньою розміткою, особливостями руху транспорту, пішоходів, зокрема на перехрестях та переходах. Виділяємо головні вулиці по яких проходить маршрут «дім - школа», вказуємо на основні небезпечні переходи, які зустрічаються на цьому маршруті. В класі діти малюють кожен свій маршрут «дім - школа».

Велику роль при вивченні правил дорожнього руху відіграє організація та проведення зустрічей учнів з працівниками дорожньо - транспортної служби або автоінспектором.

При проведенні заходів використовую поради Тітоньки Сови, вікторини, загадки, вірші, казки та оповідання.

Активний відпочинок - це багатопланова діяльність учнів. Найбільш різноманітним він є у другій половині дня. Це рухливі ігри - розваги, фізкультурно-оздоровчі заняття, суспільно корисна праця, екскурсії, прогулянки, вільна діяльність, ручна праця, образотворча діяльність, музичні заняття, ознайомлення з навколишнім світом, психологічне розвантаження, відвідування музеїв, виставок, зоопарку, заняття гуртків «Юні друзі природи», бібліотечного та хорового співу.

Важливою умовою у здоров'язбережувальній роботі також є співпраця з батьками учнів. На батьківських зборах розглядаємо проблеми формування у дітей здоров'язбережувальної компетентності, а також проводжу бесіди і лекції з батьками: «Умови успішного фізичного виховання дитини в сім'ї, родині», «Гігієнічне виховання дітей - основа здорового способу життя і моралі в сім'ї», «Проблема вільного часу і організації відпочинку дітей», «Приклад батьків у формуванні здорового способу життя»..

ВИСНОВКИ

Використання здоров'язберігаючих технологій в молодшій школі показує, що вони допомагають дітям більш успішно адаптуватися в освітньому та соціальному просторі, розкрити свої творчі здібності. А вихователеві - ефективно проводити профілактику асоціальної поведінки. Здоров'я допомагає нам виконувати наші плани, успішно розв'язувати основні життєві проблеми, долати труднощі, а якщо доведеться, то й значні перевантаження , забезпечує довге й активне життя.

Таким чином, ми повинні зберегти й укріпити здоров'я наших дітей. Потрібно пам'ятати про це завжди й уміти захистити здоров'я майбутнього покоління. В цьому і полягає робота сім'ї, школи і держави в цілому.

Презентація до виступу

СТАТТЯ

Взаємодія сім'ї і школи як запорука ефективності виховного процесу.

Детинич Н.В., спеціаліст вищої категорії, вихователь-методист Комунального закладу « Харківська з санаторна школа № 9 » Харківської обласної ради

Без виховання дітей, без активної участі батька і матері в житті школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і дітей неможлива сама сім'я як первинний осередок суспільства, неможлива школа як найважливіший навчально-виховний заклад і неможливий моральний прогрес суспільства.

В. Сухомлинський

Анотація. Проблема співпраці та гармонізації взаємодії сім'ї і школи у вихованні дітей шкільного віку - складна і багатоаспектна. Великого значення єдності сім'ї і школи, участі батьків у вихованні надавали видатні педагоги В.О.Сухомлинський, А.С.Макаренко. І сьогодні ми часто звертаємося до їх педагогічних праць, адже вони не втратили своєї актуальності. Саме співпраця вчителя і батьків дає позитивні результати, бо всі зусилля дорослих спрямовані не всебічне формування дитини, створення сприятливих умов для її особистісного зростання та самореалізації.

У запропонованій статті основну увагу приділено взаємодії сім'ї і школи, співробітництву педагогів і батьків. Визначені основні завдання родинно-сімейного виховання, правила та вимоги щодо налагодження взаємодії з батьками. Надані практичні поради і рекомендації вихователю, класному керівнику і батькам щодо педагогічної співпраці у вирішенні питань навчально-виховної діяльності школярів.

Ключові слова: співробітництво педагогів і батьків, родинно-сімейне виховання, практичні поради, рекомендації.

Аннотация.Проблема сотрудничества и гармонизации взаимодействия семьи и школы в воспитании детей школьного возраста - сложна и многогранна. Большое значение единству семьи и школы, участию родителей в воспитании уделяли выдающиеся педагоги В.А.Сухомлинский, А.С.Макаренко. И сегодня мы часто обращаемся к их педагогическим трудам, так как они не потеряли своей актуальности. Только сотрудничество учителя и родителей дает положительные результаты, потому что все усилия взрослых направлены на всестороннее формирование ребенка, создание благоприятных условий для его личностного роста и самореализации.

В предложенной статье основное внимание уделено взаимодействию семьи и школы, сотрудничеству педагогов и родителей. Определены основные задачи родственно-семейного воспитания, правила и требования по улучшению взаимодействия с родителями. Даны практические советы и рекомендации воспитателю, классному руководителю и родителям по педагогическому сотрудничеству в решении вопросов учебно- воспитательной деятельности учащихся.

Ключевые слова: сотрудничество педагогов и родителей, родственно-семейное воспитание, практические советы, рекомендации.

Annotation

The problem of collaboration Family and School in schoolchildreneducation is complicated and multifold. The famous educationalists Sukhomlynskyi and Makarenko attached importance to community of Family and School in schoolchildren education. Nowadays we often refer to their educational works. The teacher and parents ` collaboration gives positive results, because all their efforts aimed at all-round child`s progress.In this article the main attention is given to collaboration of Family and School. There are the main tasks of family education and rules of cooperation with parents. The practical advice and recommendations also are given to the educators here.

Key words: the collaboration of educators and parents, practical advice and recommendations, family educations

Сім'я - найвища цінність на землі, яка робить людину щасливою, а життя її повноцінним і плідним. Вплив сім'ї на дитину унікальний , а багато в чому й незамінний, бо особистість формується в природних умовах, а вихователі тут - найближчі й найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє. В.О. Сухомлинський стверджував: «У сім'ї шліфуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини - культурної особистості» [ 5, 37]. В сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти,і плоди. «Сім'я є тим місцем, де реалізується краса людського життя, куди приходять відпочивати переможні сили людини, де ростуть і живуть діти - головна радість життя» [ 1, 20 ]. Сім'я - це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави. Батьки впливають на дітей своєю особистістю . Недаремно народна мудрість твердить: «Яка сім'я, такий і я». Багаторічний педагогічний досвід допоміг мені зробити однозначний висновок: родина - основний рушійний фактор у вихованні дитини. І якою б ефективною не була робота школи,необхідних результатів вона не отримає, якщо не буде справжнього виховання в родині, сім'ї. Родина - це колиска духовного народження дитини. Родинне виховання - перша природна і постійно діюча ланка виховання. У сім'ї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність національного світовідчуття, світорозуміння. Родинне виховання - це пере-вірений віками досвід національного виховання дітей у сім'ї. Воно є могутнім джерелом формування високої моральності, глибоких людських почуттів, любові до матері і батька, роду і народу, пошани до рідної мови, історії, культури.

Основними завданнями родинно-сімейного виховання в умовах сьогодення є:

- виховання фізично і морально здорової дитини, забезпечення необхідних екосоціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини;

- створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань дитини, її самореалізація;

- засвоєння моральних цінностей, виховання культури поведінки, правдивості,

справедливості, гідності, честі, людяності;

- залучення дітей до чарівного світу знань;

- виховання поваги до школи і вчителя;

- формування естетичних смаків і почуттів;

- забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, виховання національної свідомості.

Успіх навчання і виховання особистості значною мірою залежить від того, наскільки тісно співпрацюють школа і сім'я. Найперше завдання, яке ставить кожен педагог перед собою - зробити батьків співучасниками всього навчально-виховного процесу. Це потрібно для того, щоб з перших днів дитина з радістю йшла до школи,а ввечері, зустрічаючись з батьками, дарувала їм хвилини, що осявали б їхні очі душевним спокоєм, щастям. Батьки віддають дитину до школи з надією, що вона потрапить до рук розумного, душевного, гуманного педагога, який і забезпечить її добре виховання. Та цього мало. Лише у разі спільної, узгодженої діяльності педагогів і батьків можна говорити про успіх виховної роботи. Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, вихователь повинен враховувативажливістьтаких чинників: 1. Запрошення батьків до співробітництва. Часто педагог вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їх почуття, виявивши стриманість, відкритість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками - перший крок до співпраці з ними. 2. Дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок. 3. Визнання важливості батьків у співпраці. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

4. Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю. 5. Пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми. Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом певних правил та вимог.

До них належать:

використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як учителів, так і батьків;
довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей;
педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Класний керівник - особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;
життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті.

Розглядаючи питання виховання дітей, А. С. Макаренко висунув ідею об'єднання сім' ї і школи, батьків і вчителів у спільну педагогічну організацію, яка, на його думку, мала б забезпечити повну реалізацію як специфічних виховних функцій сім'ї, так і функції школи у процесі їх взаємодії. У створеній системі виховання особистості важливе місце посідала спільна діяльність батьків і вчителів, для позначення якої він запровадив спеціальний термін - «шкільно-сімейне виховання». 76% батьків вважають, що сім'я має користуватися допомогою школи з питань виховання дітей, але 53% з них звертаються до вчителів з проханням порадити, як організувати виховання дитини вдома. Відтак стає зрозумілим, що батьки по - різному ставляться як до виконання своїх обовязків у сім'ї, так і до спілкування з учителями, які навчають і виховують їхніх дітей. Перевавжна більшість батьків не має належної психолого - педагогічної підготовки. Тому педагог і повинен виступати, з одного боку, зв'язуючою ланкою між школою та сімєю, а з другої - організатором піднесення педагогічної культури кожного батька й матері, на важливості якої наголошував В. Сухомлинський: « Без турботи про педагогічну культуру батьків неможливо розв'язати жодного завдання навчання і виховання дітей. Батьківська педагогіка, тобто елементарне коло знань матері і батька про те, як істота, що народилася від людини, стає людиною - це фундамент, основа всієї педагогічної теорії і практики» [4,152]. Тому необхідно організувати навчання батьків та відчути їх підтримку у вихованні дитини. Як зазначає О.Я.Савченко, « ... для молодших учнів надзвичайно важливо відчути порозуміння батьків між собою, а також їхню повагу до порад учителя. Шкільне і сімейне виховання не повинні суперечити одне одному. Досягненню цілісного виховного процессу сприяють змістовні, переконливі бесіди з батьками як на батьківських зборах, так і під час індивідуальних консультацій» [3,76]. Послідовним прихильником батьківсько-вчительської взаємодії був М.Стельмахович , який стверджував , що сім'я закладає фундамент вихованості кожної людини , який базується на любові між батьками та дітьми , а школа вводить дитину у світ грамоти , наукових знань, у царство книг, освіти, культури. Отже, родина і школа - природні союзники, дві могутні сили виховання. « Добра школа та, яка ... нагадує сім'ю. У свою чергу, порядна сім'я - це та, що в своє життя активно привносить елементи школи», - писав педагог [6,286] . Щоб по-справжньому організувати виховання дітей в родині, потрібно максимально використовувати здобутки народної педагогіки. В народній педагогіці здавна існує думка , що без глибини самовідданої любові до дітей не буває й не може бути повноцінного родинного виховання. Однак у любові до дітей , як справедливо вчить народна мудрість, треба мати почуття міри, ніколи не впадати в нерозумну сліпу любов, яка спотворює, калічить душу. Спираючись на думку М. Стельмаховича щодо об'єктивного ставлення батьків до своїх дітей, авторитету батька, матері, старших членів родини до дітей, використовую в роботі з учнями засоби народної педагогіки. Великий виховний потенціал притаманний таким заходам: «Рушники у мами вишиті хрещато...», «Тато і мама - два сонця гарячі...», «Нащо клад, коли в сім'ї лад», «Традиції нашої сім'ї» тощо. Вихователь має бути добре вихований сам, мати знання, навички щодо організації та проведення виховної роботи. Таким чином, щоб крокувати разом з дітьми упевненим кроком , педагогу слід розвивати в собі доброту , творчість, мудрість, оптимізм , терпіння , скромність. Злих і байдужих діти не приймають. З дітьми потрібно спілкуватися на рівних, ділитися з ними своїми переживаннями, виховуючи в них особистість, виявляти довіру, співпрацювати, доручати дорослі справи . Від нас, дорослих, залежить, якими стануть наші діти. Ми маємо облагороджувати дитячі душі і серця. Без любові до дітей зробити це неможливо. Їх треба любити такими , якими вони є. Якщо вони це відчують, тоді їхні душі розкриються перед нами, і ми разом будуватимемо їхній внутрішній світ. Потрібно навчитися жити їхнім життям і завжди пам'ятати мудрі слова Ш.О. Амонашвілі:

- Шляхетна людина виховується Шляхетною людиною.

- Любов виховується Любов'ю.

- Доброта виховується Добротою.

- Серце виховується Серцем. В основі спілкування батька, матері та педагога має бути зацікавленість долею дитини, результатами її виховання і навчання. Якщо батьки відчувають, що педагог прагне зрозуміти їх, вони позитивно сприймають його рекомендації, поради і настанови. Важливим чинником педагогічної співпраці є вміла організація і вирішення проблем навчально-виховної діяльності учнів, надання практичних порад і рекомендацій, які стануть в пригоді кожній сім'ї.

Поради тим, хто виховує дітей

Вихователю і класному керівнику

1. Любіть своїх вихованців. Діти - особливі створіння, вони відчувають, коли їх люблять.

2. Будьте доброзичливими, захищайте дитину, поважайте її почуття.

3. Будьте завжди витривалими, терплячими, врівноваженими, уважними, чесними і відвертими.

4. Завжди приймайте тільки обдумані рішення .

5. Будьте поруч у важкій ситуації, вчасно підбадьоріть і підтримайте дитину. Успіхи і радощі дитини - ваші радощі. Її невдачі - також ваші, переживіть їх разом.

6. Створюйте учнівський колектив, у якому панують доброзичливі стосунки, шанобливе ставлення один до одного.

7. Створюйте кожному учню ситуацію успіху, впевненості у собі.

8. Вмійте вислухати дитину,підтримати в ній вогник самоповаги. Виховуйте в дітей самодисципліну.

9. Співпрацюйте з батьками, залучайте до спільної діяльності, підвищуйте їх педагогічну культуру.

10. Пам'ятайте: тільки особистість виховує особистості.

Щоб бесіда з батьками, яких викликаєте до школи, була успішною1. Головна мета бесіди вихователя з батьками в тому, щоб організувати з ними спільну виховну діяльність і об'єднати зусилля школи і сім'ї по формуванню

особистості дитини.

2. Обов'язкова умова початку діалогу - хвалити дитину батькам.

3. Обговорюйте проблему, а не особисті якості учня. Візьміть за девіз : «Ми разом проти проблеми, а не проти одне одного».

4. Ваша бесіда з батьками, викликаними до школи, пройшла успішно, якщо:

- вам вдалося уникнути протистояння і конфронтації з ними;

- ви змогли стриматися самі і стримати батьків від взаємних докорів і звинувачень ;

- ви вдало формулювали проблему виховання, а батьки зрозуміли її;

- ви обговорили ваші спільні дії з вирішення даної виховної проблеми.

Готуючись до батьківських зборів

1. Виберіть найбільш сприятливий день і час для їх проведення.

2.Запрошувати батьків на батьківські збори краще симпатичною листівкою зі зверненням на ім'я по батькові, зазначенням пропонованих для обговорення тем.

3. Разом із батьками розробіть правила для учасників зборів. Наприклад:

- обов'язково знімати верхній одяг;

- називати один одного на ім'я та по батькові або тільки по імені;

- встановити регламент для виступів;

- брати активну участь під час обговорення проблеми;

- відкидаючи пропозицію ( думку), вносити зустрічну.

4. Визначте одну найбільш важливу проблему, не взагалі, а стосовно учнів класу, і на її обговоренні побудуйте розмову з батьками.

5. Під час обговорення проблемних питань спирайтеся на життєвий і педагогічний досвід найбільш авторитетних батьків.

6. У ході зборів використовуйте різні форми організації взаємодії батьків, розв'язання різноманітних педагогічних ситуацій.

7.Намагайтеся зробити спілкування на зборах невимушеним і відвертим.

8.Забороняється порівнювати одну дитину з іншою, колективно обговорювати недоліки і помилки дітей.

9. Говоріть конкретні речі, не вживайте такі вирази-штампи як: « не хоче вчитися», «погано себе поводить». Висловлюйтеся ясно: « не виконав приклади з математики», «не вивчив вірш» тощо.

10. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини.

11. Говоріть тільки достовірні, відомі факти не покладайтеся на чутки, не заохочуйте нашіптування.

12. Дотримуйтеся професійної етики, не критикуйте дії колег, навіть якщо у вас інша точка зору.

13. Прагніть до того, щоб на зборах були прийняті рішення.

14. Батьківські збори завершуйте індивідуальним консультуванням батьків.

Поради батькам

Щоб уникнути конфлікту

1. Не вимагайте від школи більше, ніж вона може вам дати.

2. Вчителі, як і всі люди, різні. Не узагальнюйте і не переносьте свої незадоволення на весь колектив школи. Напевне серед педагогів є ті, з ким ви обов'язково знайдете спільну мову.

3. Приходячи до школи, просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не особливих вражень учителів.

4. Намагайтеся регулярно відвідувати батьківські збори. Якщо є можливість, попросіть класного керівника повідомити план зборів і їхню тривалість.

5. Усі проблеми, пов'язані з вашою дитиною, найкраще обговорювати під час індивідуальної бесіди з учителем чи вихователем.

6. Подумайте, чим би ви могли допомогти школі:

- провести бесіду;

- взяти участь у проведенні уроку;

- керувати гуртком чи секцією;

- організувати і провести екскурсію;

- взяти участь у спортивному змаганні;

- виготовленні наочного приладдя;

- взяти участь у ремонті класу, спалень , школи.

7. Подумайте, будь ласка, як бачить ваша дитина ваші ділові і особисті стосунки з учителями. Чи погодилися б ви, щоб вона будувала стосунки з іншими людьми, користуючись вашою моделлю? Якщо так - то вас можна тільки привітати. Якщо ні - у вас ще є час, щоб щось змінити.

Пам'ятка батькам

1. Ніколи не займайтеся « виховною роботою» в поганому настрої.

2. Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті « виховання».

3. Фізичне покарання - це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я.

4. Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися брехнею!

5. Дайте дитині відчути, що співчуваєте їй, вірте в неї, незважаючи на помилку.

6. Знайте, з ким приятелює ваша дитина, в якому вигляді або стані повертається додому.

7. Не дозволяйте дітям ночувати у малознайомих для вас осіб, знаходитися пізно ввечері та вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.

8 . Любіть дитину . Не забувайте, що їй необхідна ваша ласка.

9. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

10. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.

11. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами і обов'язками.

Правила, що допоможуть батькам підготувати дитину до життя в колективі

1.Не віднімай чужого, але й своє не віддавай.

2. Попросили - дай, намагаються відняти - захищайся.

3. Кличуть гратися - йди, не кличуть - запитай дозволу погратися разом, це не соромно.

4. Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого.

5. З учителем через оцінки не сперечайся і на вчителя за це не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.

6. Намагайся бути акуратним.

7. Пам'ятай! Ти не кращий від усіх, ти не гірший від усіх!

8. Частіше говори «давай грати», «давай дружити».

Література

1. Макаренко А.С. Книга для батьків. К., «Рад.школа», 1978.-20с.

2. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.-К., Рад. шк.1978. - 263с.

3. Савченко О.Я.Виховний потенціал початкової освіти/О.Я.Савченко. - К.,СПД «Цудзинович Т.І.», 2007,-76 с.

4. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. В.О. Сухомлинський.

- К., Рад. шк.1988. -152 с.

5. Сухомлинський В.О. Вибрані педагогічні твори: У 3-х т. - М., 1980. Т.2. -37с.

6. Стельмахович М. Українська родина педагогіка. - К., УСДО, 1996. - 286с.

ВИСТУП НА ПЕДРАДІ

«Спортивно - оздоровчі КТС, їх значення для розвитку і зміцнення здоров'я учнів».

Для України однією з найважливіших проблем ,що пов'язана з майбутнім держави ,є збереження і зміцнення здоров'я дітей. Усіх турбує значне погіршення стану фізичного і розумового розвитку молодого покоління.

Здоров'я - один із важливіших компонентів людського благополуччя і щастя.(слайд 1). На думку фахівців , одним із факторів, що негативно впливають на стан здоров'я учнів, є брак рухової активності.

В. Сухомлинський писав : «Турбота про здоров'я - це найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд,розумовий розвиток, міцність знань,віра у власні сили». Особливо великого значення у зміцненні здоров'я сучасного школяра надається спорту та фізичній культурі.

Молодший шкільний вік - важливий період у житті дитини, коли закладається фундамент її подальшого фізичного розвитку, активно розвиваються інтереси і звички, формується характер.

Головні завдання фізичного виховання: (слайд2)

Забезпечити дітям здоровий спосіб життя.
Оберігати здоров'я дітей і привчати їх самих до цього.
Розвивати компетенцію у галузі фізичного «Я».(Власне тіло та його живлення, загартування, гігієна, здоров'я, хвороби,безпека).

Засоби фізичного виховання: (слайд3)

Режим дня: (Повноцінний сон,прогулянка,гармонійне чергування навантаження та відпочинку).
Природні фактори: ( Сонце,повітря, вода).
Фізичні вправи: ( вправи спортивного характеру, рухливі ігри).
Харчування: ( поведінка під час прийому їжі).
Гігієнічні вимоги: (Гігієна одягу,відповідність одягу сезону. Гігієна приміщення,чисте повітря,достатнє світло, комфортна температура).

Реалізувати ці завдання допомагає методика колективної творчої діяльності.

Методика КТД І.П. Іванова проста й ефективна .

Справа - колективна, тому що здійснюється разом - дітьми та дорослими як їхня спільна турбота.

Сутність кожної справи - турбота про свій колектив,один про одного, про людей , які оточують дитину в школі. КТС можуть бути різні за тривалістю підготовки( день, тиждень, місяць).

КТС відрізняються одна від одної за видом загальної практичної турботи, яка виступає на перший план.

Зупинюся детальніше на виховних можливостях спортивно - оздоровчих КТС.

Участь у спортивно - оздоровчих КТС вчать дітей дбати про своє власне здоров'я, привчають до здорового способу життя, розвивають потребу у щоденній руховій активності, формують фізичні якості, навички володіння основними рухами та руховими діями, підтримують у дітей інтерес до різних видів спорту, занять фізкультурою.

А також виховують у школярів такі цінні риси характеру ,як цілеспрямованість, витримка, наполегливість у подоланні перешкод, володіння собою у будь якій ситуації,вміння з гідністю поводитися у випадку поразки, почуття відповідальності за честь колективу, сміливості, мужності ,дисциплінованості. Створення таких якостей , залучення до фізичної культури та спорту відбуваються у комплексі з розумовим , моральним та художньо - естетичним розвитком.

Основні види спортивно - оздоровчих КТС: (слайд4)

1.Екскурсії до спортивних та оздоровчих закладів.

2. Години здоров'я.

3. Спортивні прогулянки.

4. Свята.

5. Фізкультхвилинки.

6.Пішохідні екскурсії.

7.Рухливі перерви.

8. Динамічні паузи.

9.Прогулянки.

10. Бесіди з профілактики захворювань.

11.Зустрічі з лікарем.

12.Спортивні змагання.

13.Спортивні години.

14.Рухливі ігри.

15.Хвилинки - цікавинки.

16. Робота з батьками.

Ці КТС - хороший засіб підняття тонусу життя колективу, згуртування хлопчиків і дівчаток , старших і молодших, дітей і дорослих.

Дуже важливою у підготовці та проведенні фізкультурно - оздоровчих заходів є участь батьків. Вони - безпосередні учасники і помічники в організації учнівського колективу, підготовці костюмів для виступів тощо. Крім того, участь батьків у подібних заходах дає їм змогу побачити і оцінити стан фізичної підготовленості та розвитку своєї дитини порівняно з іншими школярами і,за необхідності, вжити заходів щодо фізичного зміцнення сина або доньки, сприяє залученню всієї сім'ї до здорового способу життя.

Процес підготовки та проведення спортивної

Конкурсно-розважальної програми « ВЕСЕЛІ СТАРТИ».

(Слайд 5)

1.Колективне цілепокладання. Робота з дітьми молодшого шкільного віку відрізняється від роботи зі старшими дітьми. Розповідаю ,які КТС можна провести, відповідаю на запитання дітей. Йде обговорення, що і як краще зробити. За допомогою «Чарівної скриньки» обираємо кращі КТС.

Ставиться мета :

залучення дітей до здорового способу життя, спорту, зміцнення здоров'я учнів.

Завдання:

Пізнавальні: познайомити дітей з новими спортивними іграми.

Здоров'язберігаючі: сприяти зняттю розумової напруженості учнів, відновленню сил, використовуючи рухливі ігри.

Розвиваючі: розвиток спритності,швидкості рухів.

Виховні: вчити діяти згідно з правилами гри, контролювати свої емоції,виховувати почуття радості за перемогу товариша.

2.Колективне планування.

За допомогою кольорових жетонів поділ на групи:

Команда «Сонечко».
Команда «Весела хмаринка».
Команда вболівальників.
Казкові герої ( учні 2 класу).

3.Колективна підготовка.

Головна умова - ДОБРОВІЛЬНІСТЬ! Розподіл групових і індивідуальних доручень.

Команди готували: емблеми, девізи, привітання суперникам.

Вболівальники: плакати для підтримки учасників ,речівки.

Казкові герої: вірші ,костюми.

5 учнів вчили вірші про спорт і фізкультуру.

3 учні готували загадки для вікторини.

Готували кульки , інвентар для конкурсів.

4.Проведення колективної справи.

Результат роботи. Казкові герої оголошували індивідуальні і групові конкурси . Підведення підсумків ( нагородження,медалі , призи).

Система оцінювання результатів творчості:

Похвала за ініціативу, нагородження грамотами і дипломами, подарунками, заохочувальними призами,присвоєння звань.

5.Колективні підсумки.

Що було зроблено добре або що сподобалося і чому? Що вам не сподобалося?

« Вільний мікрофон», листок самооцінки. (Оцінка дій мікрогруп та окремих членів колективу).

(Порушення правил гри).

Умови успішного використання методики КТД. (слайд6)

Умова 1. Розвиток творчої співдружності між педагогами та учнями.

Умова 2. . Розвиток творчої співдружності між старшими і молодшими школярами.

Умова 3. . Розвиток творчої співдружності між самими педагогами.

Особливий заряд радості і бадьорості подарували дітям, збагатили знаннями КТС: (слайд 7)

«Веселі старти»,Олімпійський урок,свято «В гостях у Сонечка на галявині Здоров'я»,година спілкування «Здорові діти - здорова нація».

Сяючі очі дітей, усміхнені обличчя, радісний щебет , небажання залишати світ занять фізкультурою - стануть міцною основою формування у дітей бережливого ставлення до свого здоров'я.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДО ВИСТУПУ

ГРУДЕНЬ 2017 РОКУ РОЗПОЧИНАЮ ЗАСТОСОВУВАТИ В РОБОТІ ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ SMART KIDS " РОЗУМНИКИ"

2022/2023 навчальний рік

2023 / 2024 навчальний рік

2023/ 202422

ПУБЛІКАЦІЯ МЕТОДИЧНИХ РОЗРОБОК НА САЙТІ VSEOSVITA.ua

ВИСТУП НА МЕТОДИЧНОМУ ОБ'ЄДНАННІ ВИХОВАТЕЛІВ

" НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ"

Кожен учитель повинен домогтися, щоб учень якнайкраще знав близьке, дороге йому:Батьківщину і все, що її стосується, так само, як уміє читати, писати, лічити.

К.Д.Ушинський.

1.Зміст і мета національно-патріотичного виховання.

На сучасному етапі українського державотворення надзвичайно актуальною є проблема виховання у молодого покоління патріотичних почуттів, активної громадянської позиції, сприяння усвідомленню учнями свого громадянського обов'язку на основі національних і загальнодержавних духовних цінностей.Патріотизм є нагальною потребою держави, якій необхідні національно свідомі громадяни, здатні забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі.

За визначенням В. Сухомлинського, три любові у серці дитини має плекати сучасна школа: культ матері, рідної мови і рідної Батьківщини. Любов до свого народу, рідної землі, відповідальність за долю України, готовність захищати рідну країну, служити їй – найсвятіше громадське почуття, яке має назву патріотизм.

У Програмі «Основні орієнтири виховання учнів 1-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України» зазначено: «Патріотизм виявляється в любові до Батьківщини, свого народу, турботі про його благо, сприянні становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, готовності відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з її долею, повазі до українських звичаїв і обрядів, відчутті своєї належності до України, усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини, досконалому володінні української мовою».

Метою патріотичного виховання є:

- формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини,
- турботи про благо свого народу,

- набуття соціального досвіду,

- формування моральної, духовно-естетичної духовності,

- фізична вдосконаленість ,

- формування правової, трудової та екологічної культури.

Сьогодні школа, вчителі та вихователі початкової ланки покликані відповісти на запитання, як підготувати молодшого школяра до життя ,при цьому дбайливо оберігаючи і примножуючи систему норм і цінностей,що склалася в українського народу. Певна річ, що національне виховання в системі освіти здійснюється з урахуванням пізнавальних можливостей та психологічно-вікових особливостей учнів певного класу. Пояснюється це особливостями психології дітей, прикметою яких є здатність охоче пізнавати довколишній світ, нові знання, сприймати норми поведінки, виробляти власне світосприймання та світобачення. Саме тому основи національно - патріотичного виховання значною мірою закладаються в цей період життя та навчання.

Тому метою моєї роботи є впровадження в навчально – виховний процес елементів національно – патріотичного виховання.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

- виховання любові до Батьківщини, до рідного краю;

- вивчення історії рідного краю, видатних українців;

- привернення уваги учнів до пам'яток історії та культури рідного краю;

- виховання в учнів любові до родини, отчого дому;

- формування шанобливого ставлення до духовної спадщини народу, виховання любові до рідної мови та усвідомлення того, що мова є духовним багатством народу;

- дотримання та пропаганда здорового способу життя;

- турбота про природу та збереження її багатств.

Дану мету розвиваю через такі форми роботи:

Години спілкування,
вікторини,
подорожі в історичне минуле,
уроки мужності,
заочні екскурсії,
тематичні виставки та лінійки,
конкурси малюнків,
акції,
свята,
майстер-класи,
презентації,
інтелектуальні ігри
бесіди .

2. Шляхи реалізації національно- патріотичного виховання.

На мою думку , при організації роботи з національно- патріотичного виховання буде ефективний такий виховний ланцюжок:

1. Любов до батьків, рідної домівки, рідних і близьких людей;

2. Виховання поваги до старших (прагнення вшановувати пам'ять загиблих воїнів, виявлення поваги до людей похилого віку, заохочення дітей до національних традицій );

3. Любов до рідної природи (охорона довкілля);

4. Любов до рідної мови;

5. Моя Батьківщина — Україна (розширення знань про Україну, виховання любові до своєї малої Батьківщини);

6. Я - громадянин — захисник своєї Вітчизни (формування патріотичних почуттів, поваги і толерантного ставлення до інших народів).

1. Любов до батьків, рідної домівки, рідних і близьких людей;

Виховна місія сім'ї є особливою, тому що саме в ній формується характер дитини, її ставлення до навколишнього світу, до людей, до життя, до української мови, до звичаїв і традицій, до Батьківщини. Тільки в сім'ї, за умови усвідомлення всього свого родоводу можливе національно-патріотичне виховання, саме в ній дитина проходить шлях від роду до народу і до нації.

Історичний досвід свідчить, що сама родина не може виховати особистість. Це можна зробити лише у тісному зв'язку з школою. П.Кононенко, Т.Усатенко зазначають, що «родина виховує члена держави, нації, школа – розвиває його».

У родині закладається фундамент патріотизму і почуття національної приналежності й свідомості. При цьому важлива взаємодія виховних впливів родини і школи. Тому намагаюсь постійно підтримувати тісний зв'язок з батьками, залучаю батьків до шкільного життя дітей. Творча співпраця батьків, дітей і вчителя позитивно впливає на формування класного колективу, виховання в учнів людяності, поваги до старших, доброзичливого відношення до товаришів. відношення до товаришів.Були проведені виховні заходи: презентація " Моя сім'я, моя родина", вікторина " День матері в Україні", година доброти " На сонці тепло, а біля батьків добре".

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до ветеранів, учасників АТО, а тепер – до героїв сучасної війни, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів – захисників, кордонів Батьківщини.

Дуже великий вплив у цьому мають уроки мужності ,використання пісень, віршів, наочного матеріалу на дану тематику. Були проведені : Презентація «Наші земляки – Герої України»,виховна година «Україна – країна нескорених» (до Дня Гідності та Свободи),«Мир лише тоді панує, коли армія чатує», «Війні – ні! Миру - так!»,« Партизанська слава України».

В рамках національно – патріотичного виховання проведені уроки мужності до Дня партизанської слави, Дня українського козацтва, Дня захисника Вітчизни, Дня визволення України від німецько-фашистських загарбни ників, Дня Перемоги .

3. Любов до рідної природи (охорона довкілля)

Сухомлинський В.О. був переконаний, що справжній громадянин- патріот не може бути байдужим до рідної природи, багатства нашої землі. Адже батьківська земля належатиме нашим нащадкам і тільки від нас залежить її збереження та примноження. Він переконував школярів, що свідома любов до природи України передбачає особисту причетність і турботу за збереження та примноження природних багатств рідного краю, нетерпимість і безкомпромісну боротьбу проти губителів природи, усвідомлення особливостей та основних екологічних проблем навколишнього середовища.Традиційними є заочні екскурсії в природу, екологічні години під час яких діти знайомляться з рослинним і тваринним світом лук, лісу, річок. Були проведені екологічна година " Бережіть природу змалку", екологічна гра " Земля у тпоїх долонях", виховна година " Чорнобиль: трагедія, полвиг, пам'ять".

4. Любов до рідної мови

Мова є не тільки засобом спілкування, а й носієм інформації, засобом набуття знань, є скарбницею знань про свій народ, свою історію, свою Батьківщину. Як не згадати слова К.Д.Ушинського про те, що мова кожного народу створена самим народом, а не кимось іншим. З мови народжується і поет, і музикант, і художник. Чим освіченіша людина, писав К.Д.Ушинський, тим більше вона повинна цінувати перлини народної мови, оскільки у мові одухотворяється весь народ і вся його Батьківщина, вся історія духовного життя народу». В класі була проведена вікторина « Рідне слово – диво калинове», подорож у країну Мови " Кожному миле його слово рідне!".

У мові передається найтісніший живий зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім поколінням. Роль усної народної творчості у вихованні та розвитку дитини раннього віку важко переоцінити. Тому під час проведення виховних заходів постійно використовую усну народну творчість: прислів`я, приказки, народні прикмети, казки, легенди, пісні, вірші, загадки, дражнили, лічилки, скоромовки та ін..

Сприяють вихованню почуття патріотизму, глибокої любові до рідної мови шевченківські літературні свята, які стали традиційними у класі: Віршована розповідь "Дитячі роки видатного поета Т.Г.Шевченка", усний журнал " Поет живе в серцях народу", Світова слава Кобзаря".

5. Моя Батьківщина — Україна (розширення знань про Україну, виховання любові до своєї малої Батьківщини);

Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Дитина повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю , які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни . Були проведені виховні заходи:« Відкрий для себе Україну», " Я люблю Україну",« Київ – столиця нашої Батьківщини»,година спілкування «Знати і поважати Герб нашої країни, її прапор і Гімн». «Тризуб – державний герб України»,«Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі» (до Дня вишиванки),«Наш рідний Харків – місто-герой», «Державна та народна символіка», «Квіти українського віночка»,«Україна в нас єдина, бережи її, дитино!»,"Козацькому роду нема переводу", " Українська хустеа - оберіг і символ".

Скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата. Є в ній і казка і легенда, загадка і лічилка, приказки й прислів'я, скоромовки, чистомовки, колисанки, забавлянки. Вона відображає життя народу його історію, мову, народну мудрість. Через народну творчість учні дістають перші уявлення про культуру та побут свого народу.

Кожна дитина повинна знати ким вона є, хто її предки, традиціїї свого народу. Саме це дуже гарно можна подати їм у вигляді свят. Саме на святах учням в цікавій ігровій формі подається інформація про історію, звичаї, та традиції українського народу.

Подорожуючи національними стежинами діти познайомилися з народними традиціями святкування Великодня, Масляної, Дня Святого Миколая,Нового року, Різдва, Щедрого вечора.

Патріотизм – це одне з найбільш глибоких людських почуттів. Воно характеризує вищий рівень розвитку особистості . Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом. Вони не закладені у генах, це не природна якість ,а соціальна і формується цілеспрямовано, системно, поетапно. Реалізувавши вищесказані етапи, можна говорити про людину, як про громадянина та патріота своєї держави. Були проведені виховні заходи: Конкурс малюнків « Миру в Україні бути!» ( до Міжнародного дня миру), виховна година «Моя Україна – героїв країна» (до Дня захисників і захисниць України), презентація «Наші земляки – Герої України». виховна година «Україна – країна нескорених» (до Дня Гідності та Свободи). Майстер-клас « Оберіг для воїна», бесіда «Справжні патріоти» (до Всесвітнього дня волонтерів), вікторина « Ми – патріоти»,« Ми - українці:честь і слава незламним», « Справжні герої»,«Всім серцем вірили вони у кращу долю, за неї на Майдані полягли…» (до Дня Героїв Небесної Сотні), «Ми живемо, щоб пам'ятати…» .

Учні 3 класу зробили обереги для воїніів «Герої війни, вам уклін до землі»

З нагоди святкування Дня Збройних Сил України з 20 листопада до 06 грудня 2023 року учні 3 класу разом з батьками долучились до участі в акції для воїнів ЗСУ: у відеопривітанні, у підготовці святкових листівок, у зборі рукавичок, теплих шкарпеток тощо для формування посилок та їх відправки на передову.

Поряд з усім вищесказаним ми не повинні і забувати про здоров'я дитини.Піклуючись про здоров'я підростаючого покоління, ми плекаємо власне майбутнє. Адже державі потрібні здорові люди, які б могли дбати про її інтереси.Тому ми повинні дбати про здоров'я як на уроках ( фізкультхвилинки, пропаганда здорового способу життя), так і в позаурочний час. З метою зміцнення здоров'я і фізичного розвитку учнів проведені перегляди повчальних відео та презентацій, години здоров'я, зустрічі зі шкільним лікарем,ігри, конкурси: «Режим дня», «Що робити, щоб не хворіти», «Імунітет. Корисні поради», «Щоб зубки не боліли», «Чому треба мити руки», «Корисні та шкідливі звички»,«Корисна та шкідлива їжа», « Правила пані Гігієни», « Що ти знаєш про вітаміни?» , « Звідки беруться нечепури?» ,« Для здорової людини покоряться всі вершини» , « Здоровий спосіб життя. Як звички впливають на здоров'я?», «Якшо хочеш бути здоровим – загартовуйся!», «Подорож стежинами здоров'я».

В рамках тижня правових знань проведені виховні заходи: « Конвенція ООН – про права дитини», «Хоч дитина я мала, та вже маю я права», «Свої права ти добре знай, але обов'язки не забувай»,обговорення презентації «Обов'язки в сім'ї, родині», мультурок «Дітям про насильство». Подорож до країни прав і обов'язків дитини, судове засідання «Свої права ти добре знай, їх шануй і захищай».

Результативність усієї роботи повинна сприяти тому, щоб у дітей:

-виникла зацікавленість у дослідженні історії рідного краю народних традицій, бажання їх берегти;

-пошукова активність трансформувалась у допитливість;

- розвинулися здібності до генерування оригінальних ідей;

- з'явилось відчуття особистої значущості від залучення до різних видів роботи.

Висновки

Отже,виконання завдань національно-патріотичного виховання має відбуватися через взаємодію школи, сім'ї та соціуму, що дозволить сформувати сталі уявлення про світ, суспільство, державу, основні правила та обов'язки учнів , їх соціальні зв'язки та відносини. Національно-патріотичне виховання являє собою єдиний комплекс, що включає правове, моральне, патріотичне, громадянське виховання, реалізується за допомогою відповідної організації навчально-виховного процесу, проведення позакласної та позашкільної роботи. Зміст виховної роботи з формування учня-патріота, учня громадянина зорієнтовано на засвоєння загальнолюдських гуманістичних цінностей, культурних і духовних традицій українського народу та ідеології української держави, формування готовності до виконання громадянського обов'язку.

Національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей і забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність та цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури. Така постановка питання націлює на розуміння тієї істини, що патріотами не стають у зрілому віці. Почуття любові до Батьківщини, поваги до свого народу, його історії, усвідомлення себе часткою великої і давньої нації мають формуватися з самого раннього дитинства, «вбиратися з молоком матері».